Офіційні данні походу:

Період	17 червня 2012р
старт/фініш пішохідної частини	Яруга/Врублівці
Протяжність	25км
Тривалість пішохідної частини	1 день - з 8 до 18 години
Заплановані об'єкти	Товтра "Козяча церква" палеолітичне поселення поблизу с.Лука-Врублівецька Вид на природню композицію "Дід, баба і онуки"
Учасники	Кроль Володимир,  Новацький Вадим Єрмакова Оксана Єрмаков Сергій

Отож літнього дня на вікенд ми зібрались щоб побачити нове для багатьох з нас в Подількому краї. Основний об'єкт що зумовив вибір саме цього маршруту була товтра "Козяча церква", проте паралельно досліджуючи ділянку бажаним було також відвідування двох палеолітичних стоянок первісних людей, гирло р.Тернавки та цікава скеля на чернівецькому березі Дністра. Одразу можна сказати що план ми виконали і перевиконали. 

Загалом простежити маршрут можна ТУТ

Розпочалась подорож на автовокзалі м.Кам'янця-Подільського де в нас була точка збору. Сівши на автобус на Врублівці доїхали до повороту з траси і далі вирушили через с.Яруга до розлитої в тих місцях невеличкої річечки Баговички в надії знайти якісь краєвиди. Щеу Ярузі нас привабив цікавий спосіб спорудження ліній електропередач на "зрізаних стовпах" і хоча це не є визначним місцем але побачити таке було цікаво. А ще по дорозі нам зустрівся місцевий меморіал загиблим у Великій Вітчизняній війні - досить маштабний і великий - уміли надавати пафосу своїм героям в Радянському Союзі

 

Але це була лише прилюдія до всього, що ми справді шукали і хотіли побачити. Добравшись попри городи і поля до схилу річки Баговички пройшлись трохи вздовж неї і... недалеко коло одного з ярків щілин нас чекало перше диво - вивітрена каменюка, що виглядала як антична ваза покладена на поличці над річкою. 

Фото на пам'ять усієї нашої компанії і далі до Дністра, який уже виднівся в далині за гирлом Баговички.

Детальнішу панораму з вивітренням можна побачити ТУТ

Дорога була нехожена і доводилось часто йти навмання. Наступний ярок заставив нас його обходити, але тут нас чекав сюрприз - побачивши нас на гору перед нами чкурнув заєць

І от тільки вийшли до Дністра одразу відкривається надзвичайно мальовнича картина. Дивишся згори а внизу широка річка робить стрімкий поворот фактично на 180град., справа гирло р.Мукші видніється, а зліва - надзвичайно живописний пейзаж на якому постає очікувана тотвтра "КОзяча церква"

чим ближче наближаємось до товтри - тим більше вона виростає зпід землі і чарує своїми незрозумілими скелями і печерами. 

Саму товтру умовно можна поділити на три вершини що нагадують якийсь хребет. Уже в першому хребці знаходимо цікаву печерку метрів 5 завглибшки

Печера має дві ніші, одна одразу біля входу йде вліво, а інша в самому кінці печери також відходить в ліво. Взагалі печера досить простора і схоже тут хтось уже перечікував негоду, так як було видно що залишили запаси дров. А ще в печері і з печери дуже гарні види можна зняти. Наприклад "летюча миша" або "з прірви"

Але це лише початок, уже звідси наступні "хребці" вражав своєю мальовничістю

Доречі, на другому виступі який доброзичливець вбив клина в канінь що зносився вгору там. Думаю що явно хотять завалити камінь, адже чув що в такий спосіб використовується здатість деревини розширюватись при набиранні вологи в волокна, а коли висихає то падає далі в тріщину і таким чином своєрідний гідравлічний домкрат хоч і з малим ходом але рано чи пізно зробить свою справу :(

А от вже найвища стрімка вершина Козячої церкви. Її вигляд уже з далеку заворожує - прямовисна скеля спинається понад 30 метрів від невеличкоговиступу-пєдесталу, а від цього виступу до Дністра ще стількиж. Ноги підкошуються на краю але бажання побачити щось надзвичайне тут в подільському краї бере гору. 

 

Фотографую Вадима а він мене, перепад висот вражає

А біля цієї вершини нас чекало ще і послання в стилі піратських романів. Запаковано воно було в пляшку від шампанського і покладено в одну з шпарин на товтрі. У пляшці була уже підцвивший на сонці папір з студентського конспекту і послання колегам "ЗООЛОГАМ", які тут також проходитимуть практику відпочивати на всі 100%. А практикувалось їм з усього видно дійсно неординарно, так як згідно записки їм було мало 20л горілки і не вистачило чаю та води, замість яких вони пили пиво :). Запам'яталось також одкровення - "забудьте про манікюр і покрашені вії, це всьо фігня. Тут починається інше життя - справжнє" - пише дівчина староста. А ще за постскриптумом дописка, що саме під час таких заходів "узнаєте хто ваші справжні друзі". От так...

 

Доречі на товтрі знімали епізод фільму "Тарас Бульба" і там ще можна розгледіти залишки місця під того стовпа до якого був привязаний головний герой, а ще Володимир Олександрович показав нам місце де була декорація хати Бульби.

Але залишаємо цей чарівний куточок і йдемо далі. Віддаляючись все одно товтра нас не полишає. Вигляд і з цього боку просто чудовий 

Грунт уже став без камяних викидів порослий травою, але була ще ділянка де були чудові розсипи з головною родзинкою - величезним каменем грибом який ніби закинутий сюди якимосьвелетнем зовсім недавно. Принаймні контакт з поверхнею у нього не великий

А ще поряд чудова фіолетово-жовта галявина яка досить виразним запахом створювала специфічне відчуття весняного настрою

Далі трохи ще пройшли повз поле, на якому уже раз по раз з'являлись крем'яні відщепи - свідчення того що скоро буде ще один цікавий об'єкт - ранньопалеолітична стоянка. Проходимо повз дачні будиночки до річки на кам'янистий берег пляж. Тут можна зробити гарні запливи з видом на цікавий причал з сходами аж в річку. А навпроти гирло річки Сара-Лунга, навпроти якої і була Лука-Врублівецька, від якої залишилось лише кладовище. І десь там трохи далі - розміщена ось та стоянка. За дачним містечком є ще рибстанція (здається) і від неї чудовий вигляд на місце впадіння Сари-Лунги  

 

Трохи далі згадане кладовище і саме десь тут і було те поселення первісних людей

 

А можливо і трохи далі, адже далі відкривається цікава товтра з Чернівецького боку Дністра, яку називають "Дід, баба і онуки", тож все одно нам туди тому просуваємось далі

 

А й справді цікве кам'яне утворення - цілком можливо що первісне населення мало ці скелі за ідолів і поклонялись їм

Дуже гарне видовище на цю чудернацьку товтру, але обігнувши чергову улоговину ми вийшли знову ж таки ближче до Дністра, де знайшли чудовий сосняк де і влаштували обід, а далі по стежках доріжках аж поки не вийшли на дорогу поблизу повороту на "Чайку"

 

Можна було б уже й завершувати нашу подорож, але до автобуса у нас було ще дві години і ми майже дійшовши до с.Врублівець, повернули праворуч у пошуках ще одного місця стоянки первісних людей. Щоправда і тут ми не знайшли нічого точно вказуючого на це. Ну не ставлять знаки археологи що "тут стоянка первісних людей", але судячи по карті то це десь ця місцина

 

А далі було вид на гирло Тернавки яка широким фронтом вливалась в Дністер

Тут занурившись в врублівецький ліс ми пройшли вздовж берега щоб побачити вид на Ксенію. Вид відкривався біля дерев'яного хреста, про який Володимир Олександрович чув що нібито його поставили на місці де якийсь поляк зірвався зі скелі

А навпроти Ксенії через заплаву була ще одне камяне чудо. Воно нагадувало стовп, чи палець який стояв собі окремо від основногомасиву

 

Ну і трохи пройшовши ліском і дойшовши до села нас чекало останнє очікуване чудо - це вроблівецькі "жолоби" - витесані з каменю ринви-корита в які з джерел потрапляє вода. Були навіть чутки що сам Антоній Печерський (чи то Андрій Первозванний, що ніби то проповідував цим краєм) освячував там воду.

Ну і далі до автобуса, хоча і тут не обійшлось без пригод і ми дали добрячик гак до зупинки, проте пішохідний похід він на те й похід - щоб долати відстані. Втомлені але щасливі побаченим наша подорож добігла кінця

Репортаж підготував Єрмаков Сергій

Фото Єрмаков Сергій і Кроль Володимир 

Текст Єрмаков Сергій